Uk 
Самара О.Є., к.психол.н., доцент кафедри клінічної психології ОНУ імені І.І. Мечникова, Україна
Самара Є.В., лікар-інтерн / невролог МКБ №1, магістр-психолог 1 року навчання ФПСР ОНУ імені І.І. Мечникова, Україна
Сучасне суспільство перебуває в ситуації глобальної кризи та надзвичайно високих темпів трансформації всіх своїх структур. Залежність від психоактивних речовин – одна з найбільш поширених форм соціальних епідемій у світі. Дані ВООЗ свідчать, що до 10% населення планети залучені в залежність від психоактивних речовин (ПАР). Вживання ПАР є одним із факторів погіршення стану психічного здоров’я населення серед причин захворюваності на розлади психіки та поведінки. В Україні кожна третя особа має досвід вживання наркотиків, важкі наркотики вживають близько 500 тис. чоловік, а число наркозалежних з кожним роком тільки збільшується на 5-10%.
Причому, вік наркозалежних стабільно знижується, найбільший відсоток залежних потрапляє в проміжок від 14 до 25 років. Середній вік залежних від ПАР знижується, за рахунок підвищення доступності нових синтетичних наркотиків, які призводять до залежності практично з першого вживання, що змушує лікарів-наркологів, неврологів і психотерапевтів, які працюють з залежними «бити на сполох».
Реальну поширеність хімічно залежних оцінити досить важко, так як значна частина хворих не звертається до медичних установ і лікуються приватно. Говорячи про залежність, ми повинні розуміти, що це не гострий стан, це хронічна хвороба і підтримувати її у стані здорової ремісії можливо лише за умовою особистого бажання пацієнта. Хімічна залежність, зачіпає і руйнує всі сфери людського життя – тіло, психіку, душу і соціальне життя людини. Ступінь захворювання визначається рівнем руйнувань у даних сферах, а якість одужання визначається рівнем відновлення цих сфер. Як і будь-яке хронічне захворювання його неможливо вилікувати, але можна призупинити в розвитку.
Змусити хімічно залежну людину виконати якісь дії спрямовані на повну відмову від вживання – вкрай складно, вони часто заперечують сам факт існування проблеми. Одна з основних проблем, яка потребує вирішення, це створення у залежних необхідної мотивації для звернення до лікаря, для подальшого ефективного лікування.
Наркозалежна особа – це пацієнт, який страждає на хронічне захворювання, при цьому, хімічна залежність не є наслідком будь-якої іншої хвороби але може бути причиною інших хвороб. Хімічна залежність включає в себе комбінацію психічних, неврологічних і соматичних розладів. Ознаки цього симптомокомплексу залежать від виду та дози прийнятого ПАР, від швидкості його всмоктування в шлунково-кишковому тракті, попадання в кров’яне русло, чутливості організму до ПАР, біологічних і психологічних особливостей людини.
Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання ПАР є рецидивуючим захворюванням, яке вимагає ефективного системного лікування з необхідністю довгострокової реабілітації та підтримки. На сьогоднішній день єдиний спосіб протистояти наркоманії – гнучка, комплексна система профілактики та соціальна реабілітація з обов’язковим психотерапевтичним супроводом людей, що вживали наркотики.
Системний підхід до вирішення задач реабілітації хворих залежних від ПАР передбачає розробку, удосконалення і впровадження в практику єдину концепцію реабілітації, що включає в себе медичний, психологічний і соціальний аспекти. Одним з надважливих завдань є застосування в реабілітаційних програмах психотерапевтичних методів, спрямованих на відновлення психічного стану хворого, корекцію, відновлення або формування соціально прийнятних поведінкових, особистісних і соціальних якостей. Психотерапія є стрижнем безперервного інтенсивного реабілітаційного процесу залежних, вона починається зазвичай на другому етапі лікування, після етапу детоксикації та усування і купування наркотичного абстинентного синдрому. На заключній третій стадії лікування розробляється індивідуальна схема лікування, якщо потрібно хворим пропонується спеціалізована психіатрична допомога та фармакологічна терапія.
Залиште заявку прямо зараз
Психотерапевтичні реабілітаційні заходи в наркології проводяться у відповідності з наступними принципами: диференційованість (тяжкість стану хворого, наявність установок на лікування і тверезість в цілому, співвідношення тяжкості негативних соціальних наслідків); комплексність, яка включає в себе психотерапевтичні реабілітаційні заходи, так і орієнтовані на реабілітацію хворих медикаментозні методи; поетапність проведених заходів, введення в лікувальний процес елементів психотерапевтично – реабілітаційного підходу, іноді з самого початку вже на етапі гострих станів; націленість на особистість хворого.
Сучасні науково-обґрунтовані підходи лікування включають програму «12 кроків», когнітивно-поведінкову терапію, терапію підвищення мотивації, екзистенціальну психотерапію, гештальт-терапію, управління кризовими станами, сімейну та мультисистемну психотерапію. Гарні результати у роботі з залежними спостерігаються після 20 психотерапевтичної сесії.
У лікуванні залежних форм виділяють два види психотерапії. Індивідуальну, спрямовану на усвідомлення і прийняття пацієнтом своєї залежності і формування бажання почати видужувати. Особлива увага приділяється основним передумовам щодо розвитку залежного способу життя, тотальна її спустошеність, безцільність і безглуздість. Також в психотерапії залежних на ваш погляд важливі такі теми, як зниження волі, туга в повсякденному житті, відчуття несвободи, надмірна орієнтація на індивідуалізацію та самоактуалізацію, нав’язливі стани, безрадісність, дитячі образи.
Мета групової терапії – створення оточення, досить безпечного для того, щоб люди могли поділитися своїми історіями і почати діалог один з одним про своє життя. Групова динаміка дозволяє учасникам використовувати не тільки свій досвід, а й досвід інших, для розширення огляду, формування та напрацювання власних навичок здорового способу життя, для реалізації і формування більш надійних терапевтичних установок, використання механізмів груповий індукції. Цей процес дозволяє людині побачити захворювання в іншому, що спочатку набагато легше, ніж побачити захворювання в собі.
Висновки: Психотерапія та психологічне консультування є важливою складовою лікувально-профілактичного процесу в комплексі реабілітаційних заходів лікування залежних від психоактивних речовин (ПАВ). Психотерапевтичні програми передбачають використання комплексу різноманітних психотерапевтичних методів і форм психотерапії, які застосовуються в єдності з комплексом психофармакотерапії, фізіотерапії та програмами соціально-психологічної реабілітації та ресоціалізації.
Список використаних джерел:
1. Дослідження з етіології, профілактики та лікування хімічних залежностей: конспекти основних статей. Частина 1. посібник / Кол. авт.; За заг. ред. доцента О.О. Сердюка та В.В. Бурлаки. — Харків : Діса пл